Геология

                                  Висновки.

Усі розглянуті масиви  розміщуються  в  межах  одної  структурно-тектонічної
зони.
Усі  роглянуті  масиви  мають  близький  нетрографічний  склад   -   дуніти,
перидотити,  анодунітові  і  аноперидотитові  серпентиніти  при  підкореному
значенні пироксенітів та габро-амфіболітів.
Усі  масиви  мають  площадні  кори  вивітрювання  нонтронітового  типу,  які
залягають на серпентинітах у  вигляді  плаща,  покриваючого  значну  частину
масивів.  Площадна  кора  вивітрювання  -  неправильна   лінзовидна   залеж,
витянута в Півн.-Зах. напрямку, згідно загального простягу масива.  Загальна
довжина рудного тіла 850 -  900  м.,  ширина  20-220  м.  Нікелеві  руди  як
промислові так і забалансові  приурочені  головним  чином  до  зони  хлорит-
нонтронітових  пород  і  рідше  до  низів  зони  охр  та  бурих  залізняків.
Потужність її залежить від степеня ерудованності і коливається  від  3-5  до
25 м. у всіх розрізах розвитку зони охр. Основною продуктивною частиною  кор
вивітрювання являється зона нонтронітів.
Підвищення [pic] в вертикальному профилі вивітрювання більшості  розглянених
масивів   -   Деринюхінського,   Липовеньковського,   Пушковського   подібне
Капітанівському  масиву.  Концентрації  [pic]  в  продуктивній   зоні   кори
вивітрювання 0.76-1.34% для Деринюхінської, 0.83-1.58%  -  Липовеньковської,
1.18-1.83% - Пушковської ділянок близькі  до  тих  же  для   Капітанівського
масива (0.78-1.63%).
  Кори  вивітрювання  цих  масивів  являються  потенціально  перспективними
площами для розширення  мінерально-сировинної  бази  Побужського  нікелевого
завода.
  Перспективність їх  визначається  площею  розвитку  кор  вивітрювання  на
території окремих ділянок.
Для Деринюхінської ділянки це площі біля 4 [pic] при потужності 1-22.7 м.,
при середній 4.5 м. виділяються дві продуктивні зони протяжністю біля 1400
м. при ширині від 50 до 500 м.
На липовеньковській ділянці підвищення концентрації [pic] виявлені на
площі, яка має неправильну форму витянуту в півн.-зах. напрямку, форму,
відповідаючу формі серпентинітового масива. Довжина «продуктивної» зони до
1350 м. при ширині 40-320 м. та потужності 1-26м.
На Пушковській ділянці площадні кори утворюють слабовитянуті в півн.-зах.
напрямку та субмеридіанальному напрямку тіла, яке відповідає формі масивів.
Пртяжність тіл 240-450 м. при ширині 50-240 м. та потужності 1-22 м.
(середня потужність - 5.9-6.5 м.)
Не являться цікавими поки кори вивітрювання Кумарівської ділянки, де не
встановлено промислово інтересних концентрацій [pic].
5.Потенційні руди площадних кор вивітрювання - комплексні. Середній вміст
компонентів: [pic] - 0.77-0.93%, [pic] - 0.037%, [pic] - 28.5%.
6.Пошуки нікеленосних кор в районі Середнього Побужжя продовжуються
профілями скважин, одиночними скважинами, з використанням геофізичних
методів (електро- магніторозвідки). Лінійна кора вивітрювання  вскрита
поруч скважин в межах Деринюхінської, Липовеньковської, Пушковської
ділянок.
Лінійна кора пов’язана з зонами тріщиноватості, розвиненої поблизу або на
контакті інтрузій основних та ультраосновних пород з вміщуючими породами.
Потужність зон тріщиноватості коливається від 10-20 до 80-90 м. Тріщини в
багатьох випадках мають вигляд звужуючихся донизу полостей, в верхній
частині переходять в площадну кору вивітрювання. Глибина розвитку
промислового [pic]-орудення 100-200 м., середня біля 130 м.
Серед утворень лінійної кори найбільш широко розвинені охри, охристо-
кремністі породи і нонтроніти. Підвищенний вміст [pic] встановлений у всіх
літологічних різновидах, але найбільш багаті концентрації (як і в корах
площадного типу) пов’язано з хлоритовими породами.
Зменшення ролі нонтронітів і заміна їх інтенсивно обохренними продуктами
вилужування серпентинітів в лінійній корі пов’язано з тим, що в умовах
виликого притока води, в тріщинних зонах утворювалось більш кисле
середовище, яке перешкоджало осадженню [pic] в формі силіката і перехода
його в форму гідроокислів. Вивільнюючісь [pic] і [pic], попадаючи в більш
низькі горизонти, тобто в умови більш лужного середовища відкладались у
формі гідросилікатів [pic], а при збільшенні лужності - в формі
гідросилікатів [pic].
В лінійних корах вертикальна зональність виражена слабо. Рудою в лінійній
корі служать, взагалі, охристі, охристо-кремністі утворення з підкореним
значенням нонтронітів. Форма охристих утворень неправильна, з лінійною
витянутостю вздовж тектонічної зони. Потужність їх вкрай непостійна і
коливається в широких межах від 1-2 до 30-40 м.
Таким чином, район Середнього Побужжя має значні запаси та ресурси
силікатного [pic] і [pic].
Крім того, анодунітові серпентиніти придатні для виготовлення
форстеритових, а з додаванням хроміта - форстерит-хромітових вогнеупорів. В
окремих випадках охристі породи можна використовувати як мінеральні
фарбуючі пегменти.
Остаточне накопичення бурих залазняків облагорожені деякими елементами
[pic] і можуть розглядатися як природно-’легированные’ [pic]-руди, зокрема
як слабо ’легированные’ та ’легированные’ [pic] та [pic]-залізні руди
наприклад, для виробництва ’окатышей’.