Геология

                Геохімічна характеристика, розподіл елементів
                    групи Fe та Cu (Sc,Ti,V,Cr,Co,Ni,Cu).

  Sc,Ti,V,Cr,Co,Ni,Cu   являються,   як   зазначили    В.М. Голдшмідт    та
А.Е. Фереман характерними елементами ультраосновних та основних пород.
   Поводження елементів цієї групи в  останній  час  приділяється  особлива
увага  при  рішенні  питань  нетрології  формаційного   аналіза,   вияснення
рудоносності ультрабазит-базитових комплексів.
  Так,  для   найбільш   ранній   диференціотів   перидотитових   розплавів
характерний підвищений вміст [pic] та [pic].
  В таблиці наведені середій вміст перерахованих елементів,  обчислення  по
результатам  кількістного   спектрального   аналіза   [pic]   та   наближено
кількістного спектрального аналіза [pic] проб керна скважин.
  Чітко відсліжується спеціалізованність  досліджуємих  масивів  на  [pic],
середні концентрації  яких  перевищують  відповідні  кларкові  значення  для
ультраосновних і основних пород (по О.П. Виноградову) в 1.5-3 рази, а  також
не  рідкісний  елемент  [pic]  (1.5-2  і  більше  разів).Концентрації  [pic]
спостерігаються біля кларка, а [pic]- декілька нижче кларка.
  [pic] відноситься до ведучих  елементів  гіпербазитів  та  його  розподіл
являється  одним   з   показників   глибинності   їх   формування.   Середня
концентрація    його    в    дунітах    і    перидотитах    Капітанівського,
Липовеньковського та Пушковського масивів  складає  0.6-0.7%,  більш  низькі
концентрації характерні для Деринюхінського та Кумарівського масивів  (0.21-
0.36%). В пироксенітах всіх масивів його менше і  найбільш  низькі  значення
характерні для амфіболітизованних перидотитів і пироксенітів і габро  (0.06-
0.07%).  [pic]  в  цих  породах  розповсюджений  в  увигляді  акцесорних  та
рудоутворюючих  хромпінелідів  [pic]  та  ізоморфно  входить  в  кристалічні
решітки породоутворюючих піроксенів.
  І.І. Едельштейн та ін.  відмічали  відсутність  виноса  [pic]  в  процесі
серпентинізації дунітів і перидотитів. Це ж випливає і із таблиці.  Розподіл
[pic] закономірно залежить  від  магнезійності  ультраосновних  та  основних
пород.
  Цікава  зміна  відношення  [pic],  яке  (по  А.Б.  Фоніну)   характеризує
глибинність процесів становлення  гіпербазитів.  В  цілому  для  дунітів  та
перидотитів  розглядаємих  масивів  воно  коливається  від  1.64  до   0.70.
Підвищені його значення характерні  для  дунітів  Липовеньковського  (1.64),
Деренюхінського та Пушковського (0.85-0.82)  масивів,  дуніти  Кумарівського
масиву найбільш близькі до Капітанівських (0.69-0.70-0.73).
  [pic] як і [pic], являється ведучим  елементом  гіпербазитів.  В  процесі
магнетичної диференціації він  накоплюється  в  магензіальних  розплавах  та
виділяється в силікатних формах на  початкових  стадіях  кристалізації.  Усі
породи  розглянутих  масивів  характеризуються  підвищеним   вмістом   [pic]
(табл.). Причому розподіл  його  в  однотипових  породах  масивів  достатньо
однорідний: дуніти в середньому  вміщують  2390  [pic],  перидотити  -  1850
[pic], пироксеніти  -  660  [pic],  амфиболітизованні  різниці  мають  більш
низький вміст цього елемента у порівнянні з незмінними.
  Процеси  серпентинізації   дунітів   і   перидотитів   також   видно   не
супроводжувались  виносом  [pic].  В  вивчених  породах  [pic]  присутній  в
силікатній (в  олівінах),  нікелевій  та  сульфідній  (  у  вигляді  власних
мінералів сульфідів [pic] та в ізоморфних  домішках  в  сульфідах  [pic]  та
ін.) формах.
  [pic] характеризується розподілом  сходним  як  з  [pic],  так  і  [pic],
відрізняючись від останнього більш витривалим вмістом  і  меншою  залежністю
від   особливостей   мінерального   складу.   Породи    вивчаємих    масивів
характеризуються невисокими околокларіовим та достатньо рівномірним  вмістом
[pic].   [pic]   концентрація   в   дунітах   не   перевищує    0.025%.    В
амфіболітизованих різницях  вміст  [pic]  зменшується  (табл.).  Мінералами-
носіями цього цього елемента являються  темнокольорові  (олівін,  серпентин,
пироксени, амфіболіт), в значних кількостях він  відмічається  в  магетитах,
хром............ [pic] відношення в  дунітах  і  перидотитах  коливається  в
достатньо вузьких межах 0.05-0.07 та помітно зрозстає в пироксенітах  (0.13-
0.17)  і  особливо  в  амфіболітизованних  породах  (0.20-0.23),  відповідно
зменшенню магензійності та зростанню залізності.
  [pic] в породах досліджуємих масивів характеризується  невисокими,  часто
нижче  кларковими,  що,  взагалі,  типово   для   хромоносних   гіпербазитів
(Канівський, 1973;  Фонін,  1979).  Декілька  підвищені  концентрації  цього
елемента   відмічаються   в   амфіболітизованних   породах    Кумаровського,
Пушковського, Капітанівського масивів (до 0.71%).
  Мінерали-носії [pic] являються [pic]. Концентратором [pic] в пироксенітах
та габроїдах являється ільменит.
  Процес серпентинізації не супроводжується  привносом-виносом  [pic],  але
амфіболітизація перидотитів супроводжується мабуть, деяким  привносом  цього
елемента, про свідчать вищеописані підвищення вмісту.
  В магматичному процесі [pic] зв’заний  з  [pic].  Тому  відношення  [pic]
зокономірно зростає в генетично зв’язаних різновидах пород усіх 5-ти  розгл.
масивів (табл.): в гіпербазитах це відношення більш низьке (0.20-0.39), а  в
габроїдах досягає 6.11-6.7
  [pic]  геохімічно  тісно  пов’язаний  з  [pic]  та  [pic].  В  нижче   та
............. кількостях він  присутній  в  дунітах  та  перидотитах  30-40,
інколи 60-80 [pic] (Кумаровський,  Пушковський  масиви),  в  пироксенітах  і
особливо габро його вміст підвищується. Весь  [pic]  розсіюється  у  вигляді
ізоморфних  домішок  в  темнокольорових  та  рудинних  м-лах,  носіями  його
являються пироксени та амфіболи.
  [pic] відноситься до типових халькофінів та досить широко розповсюджена в
гіпербазитах та габроїдах.  В  дунітах  і  перидодитах  розглянених  масивів
середні   концентрації   відповідають   або   слабко    перевищують    клорк
(Липовеньковський  масив).  Найбільш   високий   вміст   спостерігається   в
пироксенітах та  габроїдах  (130-140  [pic]  ),  а  на  окремих  ділянках  з
сульфідною   мінералізацією   до   0.1-0.2%.   Носіями    [pic]    являються
породоутворюючі  [pic]  та   рудні   м-ли   (хром.........,   магнетит),   а
концентратором - халькоперит [pic]. Серпентинізованні  та  незмінені  дуніти
та   перидотити   характеризуються   однаковим   вмістом   [pic].    Процеси
амфіболітизації призводять до накопичення [pic] (табл.)
  [pic]  являється  типовим  розсіяним  елементом,  який  в   земній   корі
концентрується в ультраосновних і основних породах. Розподіл вмісту [pic]  в
дунітах  та  анодунітових  серпентинітах  усіх  5-ти  розглядаємих   масивів
достатньо однорідний та близький  до  клерну  (5-6  [pic])  (табл.).  Але  з
зростаннім  залізнистості,   в   пироксеннітах,   габро-коритах   і   габро-
амфіболітах концентрації помітно збільшуються (до 38-43 [pic]),  перивищуючи
кларкові рівні.
  Декілька  підвищені  його   концентрації   відмічаються   в   перидотитах
Деринюхінського,  Кумарівського,  Пушковського  масивів  (11-14  [pic]),   в
пироксенітах  Капітанівського  масиву  (32  [pic]).  Концентрація  [pic]   в
породах залежить від їх мінерального складу і вмісту його в  м-лах.  М-лами-
носіями цього елемента являються [pic] та [pic].